Секрет трампівського MAGA

13 апреля 2025
Ігор Шульга
2244

Авторські

Секрет трампівського MAGA

Молитись за Дональда Трампа і дарувати йому його портрети повинні всі політики одночасно, або ж спочатку авторитарна Росія, а вже потім – еліти ворожої ліберальної Європи? Також досі не існує єдиного стандарту щодо того, наскільки низько мають кланятись члени іноземних делегацій, коли Дональд Трамп погодився їх прийняти й нагородити декількома хвилинами словесної діареї власного виробництва…

Про Джо Байдена казали, що в США скептично ставились до його віку, пише ZAXID.net. Що ж – американці зробили раціональний вибір, справжню електоральну революцію (скільки їх вже відбулося?) і замість системного політика в роках обрали літнього самозакоханого егоцентрика.

Причому другий уже був президентом США раніше і практично нічим на посаді не запам’ятався (позитивним і конструктивним). Між пихатим порожнім піаром і системною, але непомітною рутиною вкотре обрали перше. Найближчі кілька років усім із цим жити. Вакцинуватися тепер потрібно не лише від вірусів, а й від самозакоханих самодурів.

Станчик Маск

Усе більш очевидним стає, що світ найближчого майбутнього буде функціонувати у відмінній від попередніх матриці. І допоки всі шукають підходи до нової американської адміністрації й намагаються зрозуміти, у який спосіб найкраще будувати комунікацію з Дональдом Трампом, безкоштовні підказки дає Ілон Маск. Винахідник і один з найбагатших мешканців планети був в оточенні Трампа й успішно опановував нові професії. Зокрема, придворного блазня.

Маск робив вкиди у ЗМІ, щоб подивитись на реакцію громадськості чи просто збурював хвилі суспільного невдоволення (таке ми неодноразово проходили з чинною владою в Україні). Також він розважав гостей Трампа на застіллях примітивними фокусами. Сумнівно, що саме для цього його залучали в MAGA, але чи має він якісь інші досягнення – покаже час.

Щодо фокусів на застіллі, то це наче відродження практик давнього минулого. Коли існував багатий магнат чи шляхтич і регулярно організовував для подібних собі розкішні прийоми й бенкети. Відтак кожну можливість використовував для того, щоб вразити і здивувати гостей.

Хто читав історичний роман Івана Нечуй-Левицького «Князь Єремія Вишневецький», пригадає епізод, коли головний герой наказав посипати пагорб біля свого маєтку сіллю, щоб створити гостям враження наче влітку, за ніч, випав сніг. Багато таких витребеньок приписують фундатору Почаївської лаври Миколаю Василію Потоцькому. Коштовними бенкетами славився й онук князя Василя-Костянтина Острозького Домінік Заславський (можливо, це йому лише приписали і такий образ князя – все ж перебільшення).

Якщо від конкретних випадків повернутися до загальної ситуації, то елементом більшості розкішних і помпезних бенкетів були також блазні. Блазнів мали королі, а також магнати. Інколи ними обмінювались, передаровували їх один одному. Блазні розважали публіку фокусами, а ще – вдавалися до дій, які поважному шляхетському товариству не личили. Часто для цього їх і тримали. Зараз часи інші.

Приклади з Маском і блазнями магнатів мають відмінні контексти. Проте й цілком відкинути цю паралель важко. Сам Трамп не обмежує себе в тому, що можна і чого не варто озвучувати. Проте мільярдер Маск все одно може дозволити собі більше – він не президент і навіть не посадовець. Щось наче позаштатний радник президента, який будь-яку війну може завершити за два-три тижні. Навіть без заглядання ворогу в очі. Проте не для того, очевидно, мільярдера й винахідника Ілона Маска, шанувальника величі Путіна, брали на роботу в Білий дім.

Ще одна бульбашка з Пшонкою?

Гра в асоціації має безліч вад, але політика Дональда Трампа і його оточення настільки непередбачувана, що це чи не єдине, що залишається, якщо намагаєшся їх зрозуміти і підібрати ключі до замка цього замку на вежі зі слонової кості. Надто вже недосяжних, незалежних та революційних вдають із себе Дональд Трамп і його команда. Чи зійдуться гучні слова та цілі команди Трампа з реальністю – невідомо, але підстав їм вірити небагато.

Зараз часто говорять про інформаційні бульбашки, роль соціальних мереж у фрагментації суспільства. Політичний лідер апріорі мав би стояти над цими та всякими іншими поділами. Щонайменше, він мав би чути різні голоси, або ж знати про їхнє існування. Проте це все точно не про Дональда Трампа, його оточення і їхній політичний курс. Президент Трамп схильний до авторитаризму і не має нічого спільного з образом США, який творили й розбудовували після Другої світової війни. Врахувавши досвід своєї першої каденції, команду він також підібрав відповідну. Його оточення працює не так над інформуванням Трампа про важливі події, як на утвердження його у власній правоті, правильності своїх поглядів і позицій, зміцнення стінок бульбашки, у якій сидить маленький самозакоханий Дональд.

Це все дійство ще не зовсім схоже на двір та оточення французьких королів часів абсолютизму, але відповідні обриси вже промальовуються. Лицемірства й пихатості в команди Трампа хоч відбавляй. Залишається ще трохи попрацювати над підвищенням рівня марнотратності. Тоді вони не просто французьких королів часів абсолютизму перевершать, а можливо, і перейдуть на наступний рівень та досягнуть висот самого генпрокурора України часів Віктора Януковича Віктора Пшонки. Портрет Трампу вже подарували. Залишається дрібничка – золотий унітаз.

Супермен Трамп і «підступний яйцекрад Байден»

Це явище ще не дослідили комплексно. Проте наявні прецеденти дають підстави припускати, що блиск золотого унітаза здатен добряче затьмарити дійсність. У текстах львівських єзуїтів XVII-XVIII століття зустрічається переказ дещо дивного уявлення: немов людина, яка довго вдивляється в зображення тварини, починає набувати її рис. У це не надто віриться.

Очевидно, автори текстів і самі не вірили. Це був радше риторичний прийом, данина тодішнім підходам до укладення інформації в текст. Проте, якщо довго вдивлятися у власне зображення й милуватися собою, зв’язок із реальністю все ж можна втратити. Тож, завершуючи існуючі війни й конфлікти, можна не помітити, що спричиняєш нові і ще більш масштабні.

Так виглядає економічна війна, яку оголосив світу Дональд Трамп. Це наче модифікація ідеї Томаса Гоббса – держава державі ворог. Передбачити масштаб і напрямки дій Трампа неможливо. Ще важче спрогнозувати наслідки його агресивної поведінки щодо сусідів, друзів, усіх. Що можна констатувати, то це збитки від такої політики для американців.

Трамп переконує, що на фініші буде перемога США, справжня MAGA, але поки що американці лише втрачають. Чи можна довіряти Трампу? Безумовно! Він зумів завершити війну Росії проти України ще до вступу на посаду. Пізніше знову припинив російську агресію проти України за 24 години. Тепер відмовився від ідеї зупинити Російську Федерацію за 100 днів і стримує її до Великодня, щоб остаточно зупинити «це все» у найближчі тижні, можливо, місяці… Роки?

Проте не варто звинувачувати Трампа – це все підступний Джо Байден. Якби Байден не заховав усіх курей та яйця, не використав увесь туалетний папір, особисто не підпалював автомобілі марки Tesla, усе в Трампа було б добре. У втратах, які зазнали американські технологічні гіганти (Apple, Meta, Amazon, Microsoft, Tesla тощо) через мита Трампа, теж винен Байден.

Як і в найбільшому в історії США обвалі фондового ринку. І неважливо, що це все настало вже після інавгурації Трампа і є прямим наслідком його політики. The Wall Street Journal пише про втрату США 11 трильйонів від моменту інавгурації Трампа і з них 6,6 трильйона – після оголошення ним мит. Багато компаній зупиняють постачання своєї продукції до США. Американці втратять доступ до якісних брендів. Німеччина думає, чи тримати в США свій запас золота – один із найбільших у світі. У мемах вже тиражують новину про проблеми з постачанням до США сировини з Канади для виробництва туалетного паперу.

Це все дуже нагадує одну могутню країну, яка також мала дефіцит товарів і туалетного паперу зокрема. Аж надто чудову Трамп будує «страну». Американці вже виходять на протести… Друга каденція точно буде «кращою» за першу.

Євген Гулюк, опубліковано у виданні ZAXID.net

За добу українські захисники ліквідували 1250 окупантів