Як білоруський “Інтеграл” обходить санкції і допомагає Росії вбивати українців

Використання мікросхем “Інтеграла” в російському озброєнні також підтверджують матеріали українського експерта, військовослужбовця Збройних сил України, який побажав залишитися анонімним. У відеоблозі на YouTube він демонструє ці компоненти в ракетах Р-37, Х-59М2А, С-300, Х-101 і “Іскандер”. У коментарі для БРЦ він уточнив, що у двох останніх половина мікросхем вироблена на “Інтегралі”. Частину з них, як видно на фотографіях, було випущено 2023 року.

Джерело: Військовослужбовець Збройних сил України

Використання вироблених на “Інтегралі” комплектуючих у російських ракетних комплексах також підтвердили БРЦ у Службі безпеки України.

“Під час вивчення уламків російської ракети зі складу ракетного комплексу “Калібр” слідчими Служби безпеки було встановлено, що в її складі використовуються мікросхеми, виготовлені на потужностях запитуваного вами підприємства”, – зазначили в українському відомстві;

Джерело: president.gov.by, kremlin.ru / Олександр Лукашенко, Володимир Путін. Колаж створено з використанням ШІ

Тобто Росія може продовжувати ракетні обстріли України зокрема завдяки поставкам із Білорусі. Загалом, за наявними в розпорядженні БРЦ митними даними, із березня 2022 по червень 2024 року “Інтеграл” поставив у Росію більше ніж 6 млн мікросхем на суму понад $130 млн. Для порівняння: загальний обсяг постачань білоруських мікросхем у РФ за цей час становив трохи більше ніж $165 млн. Тобто “Інтеграл” забезпечив 80% від них.

Від початку повномасштабної війни в Україні доходи “Інтегралу” зросли кратно. У 2023 році чистий прибуток підприємства збільшився більш ніж в 11 разів порівняно з 2022 роком – майже до 150 млн білоруських рублів (близько $50 млн). Це в 40 разів більше, ніж прибуток “Інтегралу” 2021-го. Даних за 2024 рік у відкритому доступі на момент публікації немає;

Клієнти з російського ВПК

БРЦ проаналізував поставки “Інтеграла” з березня 2022 по липень 2024 року. Найбільшим російським покупцем його мікросхем за цей період є смоленська компанія АО “Интеграл-Запад”. Вона придбала продукції на $31,3 млн. Хоча підприємство не має прямого зв’язку з білоруським “Інтегралом”, воно належить громадянину Білорусі. До липня 2022 року на сайті компанії повідомлялося про її співпрацю з Міністерством оборони Росії. На момент публікації нашого розслідування сайт перебуває на реконструкції.

Друга за обсягом закупівель – російська компанія АТ “Спец-Електронкомплект”, яка придбала в “Інтеграла” мікросхем на суму $30 млн. На її сайті відсутня інформація про зв’язки з оборонною промисловістю. Однак партнер компанії, великий російський виробник мікросхем АТ “Ангстрем”, на своєму сайті зазначає, що “Спец-Електронкомплект” у 1998 році отримав атестацію Міністерства оборони РФ і сертифікат №1 “Другого Постачальника” (офіційне визнання надійним постачальником ВПК).

Ще одним великим покупцем є дочірня компанія білоруського “Інтеграла” в Санкт-Петербурзі – СП АТ “Інтеграл СПб”. Вона закупила мікросхем на $16,8 млн. Генеральний директор компанії Володимир Лазовський відкрито заявляв, що військово-промисловий комплекс Росії є одним з її ключових клієнтів. 2021 року підприємство отримало сертифікат відповідності від системи “Оборонсертифіка”, а після початку повномасштабної війни потрапило під санкції Європейського союзу.

Крім перерахованих вище, “Інтеграл” постачав продукцію російським компаніям АО “ЭКБ Инновационные технологии”, яка закупила мікросхем на $16,7 млн, ТОВ “Дон”, яка придбала продукції на $9,5 млн, і АО “Радиант-ЭК”, яка закупила мікросхем на $5,3 млн. Ці компанії також пов’язані з російською оборонною промисловістю.

Західне обладнання

Як видно з сюжетів білоруських і російських державних телеканалів 2024 року, на “Інтегралі” використовують західне обладнання. На кадрах показано, наприклад, німецькі мікроскопи Axiotron Carl Zeiss AG для контролю якості мікросхем, швейцарські клапани VAT Vakuumventile AG і британські вакуумні системи Edwards, необхідні для підтримки стерильності у виробничих процесах;

Також можна побачити японські ріжучі установки DISCO Corporation, які забезпечують поділ напівпровідникових пластин з точністю до мікрона, і обладнання HORIBA для аналізу матеріалів. Крім цього представлені американські системи тестування Cascade Microtech (FormFactor), які дозволяють перевіряти працездатність мікросхем до їх складання.

Про те, що “Інтеграл” виробляє продукцію з використанням західного обладнання, говориться в офіційному каталозі підприємства. Для експлуатації цієї техніки “Інтегралу” потрібні постійні поставки західної сировини і комплектуючих, без яких її використання неможливе. Їх продаж Білорусі забороняють санкції.

Значимість цих компонентів підтверджують дані з внутрішнього листування організації, що входить до російського державного концерну “Ростех” – найбільшого виробника російського озброєння:

“В існуючій політико-економічній обстановці основні постачальники ПКІ, такі як АТ “Гіріконд”, АТ “НЗВП Восток”, АТ “Елеконд”, збільшили терміни поставки до 540 днів, що становить 150% терміну виконання договору на поставку виробів АТ “СКТБ РТ”. Також постачальники активних компонентів АТ “Група “Кремній-ЕЛ””, АТ “Ангстрем”, АТ “ВЗПП-С”, ВАТ “Інтеграл”, які залежать від постачання імпортних матеріалів і хімії, не можуть гарантувати виконання поставок на адресу АТ “СКТБ РТ””, – ідеться в повідомленні з витоку електронних листів і внутрішніх документів АТ “Роселектроніка”, які отримав OCCRP і проаналізував БРЦ.

Проте, незважаючи на санкції Євросоюзу і США, спрямовані на обмеження поставок до Білорусі стратегічно важливих матеріалів і обладнання подвійного призначення, “Інтеграл” продовжує отримувати необхідні компоненти і сировину з країн ЄС.

Соляна кислота для “Інтегралу”

Одним із критично важливих матеріалів для “Інтеграла” є високочиста соляна кислота, відома також як хлорид водню.

Соляна кислота застосовується для обробки напівпровідникових пластин. Цей процес забезпечує їх ідеальну чистоту і гладкість – ключові параметри для нанесення складних структур мікросхем. Найменші забруднення на пластинах можуть призвести до дефектів продукції та знизити її якість.

Джерело: integral.by / Андрій Буйневич. Колаж створено з використанням ШІ

У 2021 році соляну кислоту чистотою 99,999% “Інтегралу” поставляла німецька компанія UrSeCo Handels GmbH & Co. KG.

Але у 2022-му, коли санкції заборонили постачати цей хімікат до Росії, з’явилася нова схема доставки. Перш ніж потрапити в Білорусь, поставки пішли через Польщу і Туреччину в Казахстан.

Одержувач кислоти в Казахстані – місцева компанія ТОВ United Trading Group. За солідною назвою ховається фірма з одним працівником, створена через кілька тижнів після початку повномасштабної війни. Вона постачала таку саму надчисту кислоту в Росію, зокрема компаніям ТОВ “Силтрон” і ТОВ “Електронснаб”.

Ці дві компанії доставляли кислоту з тими ж характеристиками в Білорусь. У поставках на “Інтеграл” від “Електронпостачу” місцем виробництва вказано Німеччину.

Про те, що з Німеччини в Росію за описаним нами ланцюжком в обхід санкцій йшла одна й та сама німецька кислота, можуть свідчити збіги в датах і обсягах послідовних поставок. Зокрема, 9 червня 2022 року німецька UrSeCo Handels поставила 860 кг надчистої соляної кислоти виробництва німецького концерну Wacker Chemie AG у Казахстан фірмі United Trading Group.

Того самого місяця United Trading Group поставила партію тієї самої речовини виробництва Німеччини з точно такою самою вагою російській компанії “Електронснаб”.

“Інтегралу” “Електроснаб” поставляв німецьку кислоту до кінця 2023 року.

У липні 2024 року санкції Євросоюзу заборонили постачати німецьку кислоту не тільки в Росію, через яку вона йшла на “Інтеграл” від початку повномасштабної війни, а й у Білорусь. Цей хімікат на підприємство почав возити і російський “Силтрон”, заснований через неповних три місяці після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. У вересні 2024-го компанія продала її “Інтегралу” напряму. У липні того ж року вже через посередника – білоруську фірму ТОВ “Дігна-НТР”.

У поставках казахстанської United Trading Group “Сілтрону” виробником кислоти вказана сама United Trading Group. Але це навряд чи відповідає дійсності. По-перше, згідно з офіційним реєстром суб’єктів підприємництва Казахстану, в компанії працює тільки один співробітник (у реєстрі її внесено до категорії “Мікропідприємництво”). По-друге, у списку діяльності цього мікропідприємства немає будь-якого виробництва, тільки оптова торгівля.

Також, ми не знайшли інформації про те, що в Казахстані існує виробництво соляної кислоти з чистотою 99,999%. У вересні 2023 року казахстанський уряд ухвалив постанову, з якої випливає, що єдиним виробником соляної кислоти в країні є акціонерне товариство “Каустик”. Максимальна доступна чистота речовини на той момент становила 35%. Відтоді повідомлень про запуск нових виробництв, здатних досягти необхідних параметрів, не було.

Нарешті, в деяких поставках нібито казахстанської кислоти в Білорусь від “Сілтрона” вказана марка речовини – SEMICOSIL HLC 5.5. Цей товарний знак належить німецькому концерну Wacker Chemie. У документах “Інтегралу” про закупівлю кислоти від “Дигна-НТР”, яка отримувала хімікат у “Сілтрона”, місцем виробництва кислоти вказана Німеччина;

У липні 2024 року “Сілтрон” поставив “Дігна-НТР” дві партії кислоти: об’ємом 150 кг і 100 кг. В обох поставках країною походження було вказано Казахстан. При цьому марка речовини – німецька SEMICOSIL HLC 5.5.

“Дигна-НТР”, своєю чергою, поставила той самий об’єм “Інтегралу”.

Російський “Сілтрон” безпосередньо пов’язаний з UrSeCo Handels – постачальником кислоти з Німеччини. Обидві компанії належать членам однієї сім’ї. Керуючим директором і власником 45% німецької компанії UrSeCo Handels є Олександр Андрійович Жданов. У листопаді 2023 року людина з таким самим прізвищем – Олександр Олександрович Жданов – надала позику російському “Силтрону”. 13 січня 2025 року, згідно з даними з російської бази даних про компанії та підприємців СПАРК, він же став власником 90% цієї компанії;

Як з’ясував БРЦ, Олександр Андрійович і Олександр Олександрович Жданови, ймовірно, – батько і син. Згідно з паспортною базою РФ, вони є членами однієї сім’ї.

Німецька компанія UrSeCo Handels, у свою чергу, пов’язана з казахстанською United Trading Group. Власник останньої – Алімжан Куантанович Беков. Згідно з брошурою, опублікованою 2024 року представництвом німецької економіки в Центральній Азії (AHK Zentralasien), Беков також є представником UrSeCo Handels.

Обхідні шляхи

Соляна кислота – один із безлічі прикладів того, як “Інтеграл” в обхід санкцій продовжує закуповувати заборонене західне обладнання, запчастини та матеріали. Серед стратегічно важливих для “Інтегралу” матеріалів і технологій – газові двигуни MWM 2032 і запчастини до них. Ці німецькі мотори забезпечують стабільну подачу енергії для виробничих процесів. Обходити заборону на їхній експорт до Білорусі та Росії, запроваджену 2022 року, підприємству допомагають компанії-посередники;

Лише навесні 2024 року підприємство закупило запчастини для цих двигунів п’ять разів через білоруські компанії ТОВ “Мотори і Трансмісія”, ТОВ “Промелком” і ТОВ “Імперія Захід”. Крім того, 20 грудня 2024 року “Інтеграл” розмістив новий тендер на закупівлю деталей і запчастин для двигунів MWM на загальну суму $300 тис.

Використання схем з обходу санкцій БРЦ підтвердили і самі постачальники “Інтегралу”. Наші журналісти зателефонували представникам компаній-посередників, представившись клієнтами.

“Санкціонка теж не проблема”, – повідомив заступник керівника ТОВ “Імперія Захід” Ілля Боровський. Він розповів, що також у них є “своя компанія в Польщі, тож вона закуповує, потім уже з Польщі товари їдуть у Білорусь, … у Росію, по всіх інших країнах, тобто імпортується спочатку з Польщі”.

Засновник ТОВ “Промелком” Євген Казаков сказав, що схеми обходу санкцій дають змогу постачати продукцію оперативно: “Щодо термінів, то ми швидко привеземо. Тиждень-два. Зараз уже налагодили. Начебто, має, там написали “через Киргизстан”. Возимо. Тобто, це буде швидко”.

Прогалини в санкціях

Ще один приклад обходу санкцій, який виявили журналісти БРЦ, – закупівля міні-електродвигунів виробництва німецької компанії Faulhaber Group. У травні 2024 року “Інтеграл” придбав 44 таких пристрої у китайської компанії Hebei Nanuo Alloy Material Co. Ltd.

Джерело: Колаж створено з використанням ШІ

Поставки західних компонентів небезпечні ще й тим, що створюють можливість для їх відтворення, пояснив БРЦ український авіаційний експерт Анатолій Храпчинський:

“Існує таке поняття, як реінжиніринг. Це коли копіюють якийсь західний елемент: розбирають його, шліфують по шарах, вивчають, як він працює, і можуть його відтворювати”.

Для деяких із них такої необхідності немає. Серед закупівель “Інтегралу” БРЦ виявив західні компоненти, які не включені до санкційних списків США та ЄС. Це, наприклад, аргонно-іонні лазери, полірувальні суспензії, полірувальні круги, деталі, які використовуються у виробництві напівпровідників і мікроелектроніки;

Крім того, хоч основне підприємство холдингу “Інтеграл” включено до санкційних списків США, проте ЄС не вніс його до свого списку обмежень;

БРЦ надіслав запит до Європейської комісії та профільних регуляторів із проханням пояснити розбіжності в санкційній політиці щодо “Інтегралу” та його постачальників;

Ми отримали коментар від Тома Кітінга, директора Центру фінансів і безпеки при Королівському об’єднаному інституті оборонних досліджень (RUSI), що спеціалізується на питаннях оборони, безпеки та міжнародних відносин:

“Росія і Білорусь постійно шукають способи закуповувати ключові продукти для війни Росії в Україні, обходячи санкції. Це неминуче означає, що країни, які межують з Росією, особливо ті, які входять до Євразійського економічного союзу, будуть залучені до цієї діяльності з обходу санкцій. Союзникам України потрібно активніше використовувати свої повноваження для того, щоб “оголошувати і соромити” компанії (або навіть цілі країни), які допускають обхід санкцій. Було проведено багато дипломатичних переговорів, але в якийсь момент розмови мають підкріплюватися діями”.

Також ми надіслали запити з проханням прокоментувати виявлені факти порушення санкційного законодавства “Інтергалу” і всім учасникам ланцюжка поставок – “Дігна-НТР”, Wacker Chemie, “Електронснаб”, “Сілтрон”, United Trading Group і UrSeCo Handels;

У компанії “Сілтрон” відповіли, що ніколи не імпортували хлористий водень із країн ЄС, а самі виробляють його в Нижегородській області “за власною запатентованою технологією”: “…що дає нам змогу не тільки підтримувати конкурентоспроможні ціни (дешевші за Китайські аналоги), а й гарантує стабільність поставок, що є важливим аспектом для наших партнерів”.

Виконавчий директор і співвласник компанії UrSeCo Handels Олександр Андрійович Жданов у телефонній розмові з БРЦ заявив, що соляну кислоту вони нікому не продають. На уточнювальні запитання про співпрацю з United Trading Group і “Сілтроном” він відповідати відмовився, запропонувавши надіслати письмові запити або приїхати особисто в офіс компанії. У відповідь на наш імейл представники німецької компанії повідомили, що для захисту від “наклепу і помилкових підозр” вони звернулися до німецьких державних органів. Ті їх нібито попередили, що Білоруський розслідувальний центр є “джерелом фейкових новин” і рекомендували не надавати жодної інформації.

На момент публікації відповідей від інших компаній ми не отримали.

Автор: Світлана Яцкова

Джерело: Білоруський розслідувальний центр